- Міська́ агломера́ція
- Се́лище місько́го ти́пу
- Урбаніза́ція
- Село́
- Демографія
- Густота насе́лення
- Депопуля́ція
- Природний приріст населення
- Трудові ресурси
- Міграція населення
- Емігра́ція
- Іммігра́ція
- Маятникова міграція
- Демографічна криза
Міська́ агломера́ція (від лат. agglomeratio — приєднання) — форма розселення, територіальне скупчення населених пунктів (переважно міст), які об'єктивно об'єднані в єдине ціле (складну багатокомпонентну динамічну систему) інтенсивними функціональними, у тому числі економічними, трудовими та соціальними, культурно-побутовими, рекреаційними та іншими звя'зками, а також екологічними інтересами. В міських агломераціях і конурбаціях можна досить чітко виділити найбільш густо населене основне або центральне урбанізоване ядро і периферію, що оточує його.
Се́лище місько́го ти́пу — міське поселення, яке за функціональним призначенням у загальній системі адміністративно-територіального устрою України посідає проміжне місце між сільським населеним пунктом і містом, але в обліку населення відноситься до міського.
Урбаніза́ція (від лат. urbanus — міський) — це зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в країні, регіоні, світі. За підрахунками спеціалістів економічні втрати від хвороб урбанізації, перш за все шуму, стресу, забруднення, перевищують втрати від страйків.
Село́ — назва найменшої адміністративно-територіальної одиниці в Україні та Білорусі, одна з найдавніших назв поселень у слов'ян. В Київській Русі — княжий маєток.
Демографія (дав.-гр. δήμος — народ та лат. graphe — письмо, описання) — наука, що вивчає склад і рух людності (населення) та закономірності його розвитку.
Густота насе́лення (або ж щільність населення) — рівень заселеності певної території; кількість постійного населення, що проживає на одиниці площі (як правило, в розрахунку на один квадратний кілометр). При обчисленні щільності населення інколи виключається незаселена територія, а також великі внутрішні водні простори. Застосовуються показники щільності окремо сільського і міського населення. Щільність населення дуже нерівномірна по континентах, країнах і частинах країн залежно від характеру розселення людей, щільності і розмірів поселень. У великих містах і на урбанізованих територіях вона, як правило, набагато вища, ніж в сільській місцевості. Тому цей показник якого-небудь району в цілому є середньою з рівнів населеності окремих частин цього району, зваженою по величині їх території. Густота населення України — 73 особи/км² (2007). Середня густота населення Землі біля 40 чол/км².
Депопуля́ція — систематичне зменшення абсолютної чисельності населення будь-якої країни або території як наслідок звуженого відтворення населення, коли наступні покоління чисельно менше за попередніх (смертність перевищує народжуваність, висока еміграція, існують обставини, що викликають великі втрати людей, наприклад, війна), тобто під час депопуляції спостерігається спад населення.
Природний приріст населення — це перевищення народжуваності над смертністю (обчислюється на 1000 жителів на рік). Він може бути додатним у разі перевищення народжуваності над смертністю і від'ємним, коли смертність більша від народжуваності, або нульовим, коли ці показники мають однакове значення.
Трудові ресурси (або також трудові резерви) —У вітчизняній економічній науці під цим терміном розуміється працездатне населення (дійсне і потенціальне) на території країни, адміністративної територіальної одиниці або підприємства.
Міграція населення (лат. migratio — переселення) — переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час. Люди, які вчиняють міграцію, називаються мігрантами. Розрізняються зовнішні міграції (міжконтинентальні, міждержавні) і внутрішні (всередині країни — між регіонами, містами, сільською місцевістю і т. д.). Особи, які переселилися за межі країни — емігранти, які переселилися в дану країну — іммігранти. Різниця між чисельністю перших і других — міграційне сальдо, безпосередньо впливає на чисельність населення країни.
Емігра́ція (лат. emigratio — виселення, переселення) — вимушена чи добровільна зміна місця проживання людей (емігрантів, переселенців), переселення зі своєї батьківщини, країни де вони народилися і виросли у інші країни глобального суспільства з економічних, політичних, або релігійних причин.
Іммігра́ція (лат. immigro — вселяюся, в'їжджаю) — в'їзд громадян інших держав у країну на довгострокове перебування або постійне проживання. Як правило, зумовлена економічними або політичними причинами, рідше релігійними чи родинними міркуваннями.
Маятникова міграція - умовна назва регулярних (зазвичай - щоденних) поїздок населення з одного населеного пункту (місця проживання) в інший - на роботу або навчання і назад. Маятникова міграція є результатом невідповідності розміщення виробництва і розселення людей. Особливо розвинена маятникова міграція в приміських зонах великих міст, міських агломераціях, мегалополіс. Маятникову міграцію не відносять до міграції населення.
Демографічна криза - невисокі показники народжуваності, смертності і відповідно природного приросту. Під демографічною кризою може розумітися як спад населення, так і перенаселення. У першому випадку це ситуація, яка складається в країні або регіоні, коли народжуваність падає нижче рівня простого відтворення населення, а також нижче рівня смертності. Така ситуація в даний момент складається в Росії. У разі перенаселення, під демографічною кризою розуміють невідповідність чисельності населення території її здатності забезпечити жителів життєво необхідними ресурсами.
|
