Одні знайкращих творів Павла Тичини: АРФАМИ, АРФАМИ... ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ. О ПАННО ІННО...
АРФАМИ, АРФАМИ...
Арфами, арфами -
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Думами, думами -
наче море кораблями, переповнилась блакить
Ніжнотонними:
Буде бій
Вогневий!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий...
Стану я, гляну я -
скрізь поточки як дзвіночки, жайворон
як золотий
З переливами:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Любая, милая,-
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям
вкрай.
Там за нивами:
Ой одкрий
Колос вій!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий...
1914
ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ.
Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? - Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі, Кохана спить... Ви чули ж бо: так липа шелестить. Ви знаєте, як сплять старі гаї? - Вони все бачать крізь тумани. Ось місяць, зорі, солов'ї... "Я твій",- десь чують дідугани. А солов'ї!.. Та ви вже знаєте, як сплять гаї! 1911
О ПАННО ІННО... О панно Інно, панно Інно! Я - сам. Вікно. Сніги... Сестру я Вашу так любив - Дитинно, злотоцінно. Любив? - Давно. Цвіли луги... О люба Інно, ніжна Iнно, Любові усміх квітне раз - ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги... Я Ваші очі пам'ятаю, Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я Вам чужий - я знаю. А хтось кричить: ти рідну стрів! І раптом - небо... шепіт гаю... О ні, то очі Ваші.- Я ридаю. Сестра чи Ви? - Любив... 1915 | 
